???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Небо щедро дарує українській землі таланти. Та народжуються вони тендітними й крихкими. Тож не кожний знаходить силу, впертість, щоб пройти наверх, пробитись до мети. Особливо, коли суспільство переживає революції, перебудови, реформування, людині важко протоптати свою дорогу, реалізувати свої можливості, не загубити талант. Приємно стверджувати, що ці перешкоди не завадили в житті Надії Іванівні Бриксі, яка з дитинства мріяла стати лікарем і вже в підлітковому віці була «хронічно хвора» медициною.

  Ази медичної науки Наді дало  Костопільське медучилище. Отримавши диплом, працювала медсестрою в хірургічному відділенні Острозької райлікарні. Та її мрія й бажання іти вперед, удосконалюватись в обраній професії, були дороговказом до Львівського медінституту. Чи кожна жінка зробила б такий крок? Адже в медінституті вчилася не безтурботна дівчина – тоді в Надії була вже сім’я: чоловік і донечка. Отож  граніт науки долали всі троє. Це додавало Надії  Іванівні ще більше сил, наполегливості й прагнення стати професіоналом високого класу. В медицині лікар Брикса вибрала на той час нову галузь – ультразвукову діагностику, якій сьогодні в усьому світі увімкнено «зелене світло».

  Щоб вжитись у зміни, що відбуваються в суспільстві, утвердити своє «Я», набравшись досвіду в райлікарні,  медсанчастині та обласному діагностичному центрі, Надія Брикса відкрила  приватний кабінет  ультразвукової діагностики в місті Острог..

  Майстерність Надії Іванівни в тому, що в звичних обрисах черевної порожнин вона бачить не лише ті хвороби, що зайшли в глибокий процес, а розпізнає їх на стадії зародження. За чверть століття медичного стажу Надія Іванівна відшліфувала свій талант до такого рівня, що серцем відчуває стан кожного пацієнта. Відповідальність за життя й здоров’я людини, вірність лікарській справі – це ті складові, які вселяють віру пацієнтів у лікаря Бриксу. Коли діагностує Надія Іванівна, - ця красива, всебічно  ерудована і високоосвічена лікарка, в її заключення вірять, прислухаються до порад і  приписи виконують. Якщо в неї закрадається хоч найменший сумнів щодо діагнозу пацієнта, то радиться, обмінюється досвідом з колегами з обласного діагностичного центру.

   Люди приходять до Надії Іванівни з болями, стражданнями, і … надією. Дуже багато значить їм слово лікаря - вона знаходить, як підтримати й заспокоїти хворого. Перш, ніж сказати, Надія Іванівна пропускає кожне слово крізь серце і душу, щоб не вбити віру, щоб дати промінчик надії на одужання.

  Після роботи лікар Брикса поспішає додому, адже у неї дві пристані, де завжди чекають:  в Нетішині чоловік Юрій та дочка Ірина з дітками, а в мальовничому селі над Горинню, Бродівському, її батечко - Іван Петрович. В цих гаванях Надя найбільш бажана та поважна персона. Та другорядні ролі не для неї – бо й тут вона на капітанському містку. За її планом перебудувався батьківський дім, тут вона вирощує овочі, доглядає квіти, варить смачні обіди і всьому дає лад.

  Висока духовність, усталені принципи християнської моралі кожної вільної години ведуть Надію Іванівну в затишну обитель Межиріцького Свято-Троїцького чоловічого монастиря. Тут знаходить притулок її душа від буденних справ. В храмі Надія Іванівна посилає молитви Всевишньому за свою родину, друзів і, звичайно, хворих і здорових своїх пацієнтів.

  Так багато слів хочеться сказати лікареві Бриксі з нагоди 8 Березня – жіночого свята, але моє побажання коротке «Жити довго і щасливо». Цього хочуть ваша родина, друзі та пацієнти.

 Галина Самолюк

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити