???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Перший заступник голови Острозької райдержадміністрації Іван Сопіга нещодавно повернувся зі Сполучених Штатів Америки, де перебував за програмою обміну «Відкритий Світ». Зустрічі з відомим політиками, знайомство з американським побутом, цінностями країни емігрантів – про  це та багато іншого, що справило враження на членів української делегації, – у розмові з Іваном Сергійовичем СОПІГОЮ.     

 St

– Іване Сергійовичу, перш за все, скажіть декілька слів про мету поїздки, її організаторів…

– Моя поїздка до США відбувалась в рамках програми «Відкритий світ», яка у 1999 році була заснована і досі функціонує при Бібліотеці Конгресу США. Як говориться на сайті програми, її мета – «зміцнювати взаєморозуміння і співробітництво між Україною та Сполученими Штатами шляхом надання можливості українським лідерам у різних галузях діяльності зустрітися зі своїми американськими колегами й обмінятися досвідом та ідеями з найбільш важливих для обох сторін питань». Іншими словами, для нас це можливість більш глибокого знайомства з системою врядування у США, ніж про це можна прочитати в книжках, та з культурою американців, ніж це можна побачити по телевізору.

–  Тобто це загальне знайомство з Америкою?

– Не лише. Щороку за цією програмою до США відправляється декілька груп, які вивчають певну галузь суспільних відносин. Тематика нашої поїздки стосувалася законодавців місцевого рівня.

– Яким був кількісний і якісний склад вашої делегації?

– Основна група складалась з 5-ти підгруп по 5 делегатів у кожній. Це представники органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та громадських організацій місцевого рівня. Також кожній з підгруп надавався супроводжуючий та перекладач.

– Як Ви стали учасником програми?

– Програма «Відкритий світ» не має відкритого конкурсного відбору. Щоб стати її учасником, потрібно, щоб якась організація, яка має свою квоту у програмі, тебе номінувала. Я був номінований ГО «Ліга інтернів», від якої стажувався в Адміністрації Президента у 2016-му році.

– Не можу оминути питання про спонсорів…

– Програма «Відкритий світ» фінансується урядом США, тобто всі ці поїздки здійснюються за гроші американських платників податків і від учасників не вимагають жодних фінансових витрат.

– Де і як все проходить?

– Традиційно все розпочинається у столиці США – Вашингтоні. Тут проходять зустрічі з керівниками програми, науковцями, політиками, представниками громадськості і т.д. Основна мета зустрічей у Вашингтоні – загальне знайомство з особливостями врядування, культурою, поточною політичною ситуацією у США. Цьогоріч, окрім інших зустрічей ми мали можливість поспілкуватися з продюсером Української редакції «Голосу Америки» Мирославою Гонгадзе та сенатором Конгресу США від Республіканської партії Джоном Боузманом.

Невід’ємною частиною перебування у столиці є культурна програма. Вашингтон – це по суті штучно створене місто, яке будувалося як адміністративний центр Сполучених Штатів. Окрім основних урядових організацій, тут знаходиться багато музеїв, меморіальних комплексів, пам’ятників, скверів і т.д. Все це дуже вражає своєю монументальністю. Але найбільше вражає ставлення – повага американців до лідерів своєї нації.

– Що було після Вашингтону?

– Після програми в столиці кожна з підгруп зі своїм супроводжуючим відправляється для проходження основної частини програми у різні штати. В моєму випадку це було місто Літл-Рок,  столиця штату Арканзас. Усі заходи, зустрічі, культурну програму, проживання і харчування для нас організовувала приймаюча організація Global Ties Arkansas.

Кожен учасник програми проживає в приймаючій родині, тож має можливість дізнатися багато цікавого про Америку від пересічних американців. Щодня з ранку до вечора ми мали зустрічі з представниками різних урядових і неурядових організацій місцевого рівня. На вихідних – культурну програму з відвіданням музеїв, визначних місць, вивченням історії штату і т.д.

– Можете детальніше розповісти про офіційну частину програми? В яких заходах брали участь? Які зустрічі запам’ятались найбільше?

– Програма була дуже насичена, а кожна зустріч по-своєму цікава. Для мене найцікавішими були зустрічі з місцевими політиками. Найбільш пізнавальні – з колишнім сенатором і теперішнім лобістом у парламенті штату, головою Верховного суду Арканзасу, керівниками департаментів муніципалітету Літл-Року та мером міста Марком Стодолою. Дуже корисними в професійному сенсі були зустрічі з представниками Комісії з економічного розвитку Арканзасу та  Венчурного центру сприяння розвитку стартапів. Окрім цього, мали нагоду ознайомитись з роботою притулку для тварин, підприємств, які займаються водопостачанням, вивезенням і переробкою сміття.

– Мер Літл-Року Марк Стодола має прізвище, дуже схоже на українське. Запитували його про коріння?

– Не встигли, він першим розповів :)! Насправді коріння в нього чехословацьке, а наголос у прізвищі потрібно ставити на перший склад, а не останній. Тож, хоч як би нам не хотілось записати пана Стодолу до української діаспори, його родичі емігрували до Америки не з наших країв.

– Що Вас найбільше вразило у США?

– Люди. Привітні, усміхнені, доброзичливі… Знаю, ми часто уявляємо собі, що це все награно, нещиро, проте там жодного разу цього не відчув. Це просто вражає, коли ти випадково з кимось зустрічаєшся поглядом і тобі посміхаються. А досить часто не просто посміхаються, але ще й вітаються, запитують як справи і бажають гарного дня. Насправді, це просто неймовірно і це основне, чого ми мали б навчитися в американців.

– Сполучені Штати – це «нація емігрантів»… Адже таке визначення інколи зустрічається навіть в офіційних документах, чи не так?

– Так, американська нація формувалася інакше, ніж ми звикли уявляти про націотворення. Її основу складають представники різних народів і етносів. Всі вони свого часу потрапили на американський континент і погодилися жити там за певними правилами, розділяючи певні цінності. Для них в основі всього людина з її внутрішнім неповторним світом і невід’ємними природними правами.

– Ви говорите про цінності. Чим вони особливі в американців?

– Перші емігранти, які прибували на американський континент, очевидно, у своїх проблемах могли покладатися тільки на себе. Вміння об’єднуватися для вирішення проблем, які не під силу одній людині, вони зберегли донині. «Об’єднуймося або загинемо», – одне з найпопулярніших гасел в США.

Американці не бояться змін. Кожна ситуація для них – це можливість. І це ще одне, що я хотів би бачити в українцях. Кажуть, що комунізм/соціалізм не прижився в США тому, що американці в складні часи відчувають себе не ображеним пролетаріатом, а мільйонерами в тимчасово скрутному становищі.

– Мабуть, легко зберігати оптимізм з такою економікою, як у Сполучених Штатах…

– Безперечно, проте кожен з американців є частинкою тієї економіки, бо він не просто сплачує податки, але й знає скільки, коли і кому. Прикметною особливістю є той факт, що податок з прибутку там не відраховує роботодавець, а кожен сплачує особисто. Погодьтеся, це і відповідальність платників податків, і довіра між ними і державою. Коли ти зі 100 тисяч свого доходу 40 віддаєш державі, то тобі точно не буде байдуже, як держава їх використає. Безумовно це зміцнює фундамент громадянського суспільства.

– Арканзас не входить до списку найбагатших штатів США. Що робить місцева влада, аби «просунутися» вище?

– Так, Арканзас займає одну з найгірших позицій в порівнянні з іншими штатами. Разом з тим його ВВП у 2017 році склав близько 120 мільярдів доларів. Це більше, ніж ВВП України… Арканзас – сільськогосподарський штат і найбільший експортер с/г продукції у порівнянні з іншими штатами. Крім цього тут знаходяться офіси декількох великих корпорацій і чималої кількості малих підприємств.

Щоб покращити економічне становище, місцева влада фінансує діяльність Комісії з економічного розвитку Арканзасу та Венчурного центру сприяння розвитку стартапів. Комісія займається залученням інвестицій, Венчурний центр – підтримкою перспективних ідей з подальшим розвитком у прибуткові підприємства. З динаміки росту ВВП штату видно, що їх робота не є марною.

– Америка є нездійсненною мрією для багатьох людей з усього світу, які хочуть емігрувати зі своїх домівок. На Ваш погляд, чи виправдані ці мрії?

– Мабуть, потрібно запитувати тих людей, які мріяли, емігрували і мають досвід життя у США. Протягом тижня я жив у домі подружжя Степана та Оксани Мельників, які більше 20-ти років тому емігрували з Івано-Франківщини. Спілкувався і з іншими українцями, які переїхали не так давно. Ніхто з них не сказав, що в Сполучених Штатах легко. Це країна жорстких правил, стислих графіків і важких завдань. Ті, хто хоче бути успішними, інколи роками працюють без вихідних, відпусток і навіть лікарняних. Хоча багато речей і благ для них значно доступніші, ніж у нас, щоб їх отримати потрібно багато і важко працювати.Bard of Ukraine

– Що американці знають про Україну?

– Те ж, що й українці про Філіппіни :)! Тут все залежить від інтересів людини. Хтось має загальне уявлення про внутрішню політику та існуючий зовнішній конфлікт, хтось орієнтовно здогадується, де Україна знаходиться територіально. Власне такі обмінні програми і мають на меті знайомити людей і держави різних континентів.

– Десять днів було достатньо, щоб дізнатися все, що цікавило?

– Для першого знайомства, так. І за отриману можливість я надзвичайно вдячний ГО «Ліга інтернів» за номінацію на участь у програмі, Американським радам з міжнародної освіти та Global Ties Arkansas – за відмінну організацію, подружжю Степану та Оксані Мельник – за гостинний прийом, американському уряду і американським платникам податків – за підтримку і фінансування програми.

Розмовляли Ольга Філіна, Іван Глушман

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити