???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Заклопотані своїми буденними справами  щодня ми біжимо  вперед. Швидше - треба  встигнути купити, продати, домовитися, обміняти…. Ображаємося, коли відмовляють, взиваємо до людського милосердя, просимо зглянутися та допомогти. Нам здається, що  вирішити нашу проблему так просто, треба тільки  приділити людині хвилинку уваги. Та згадайте, коли ми останній раз поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту? Ми відвертаємося до вікна, закриваємо очі, чіпляємо навушники. Відокремившись, вважаємо, що нібито й зникла проблема, нема її.

Інколи мені здається, що саме такі чесноти, як милосердя, взаєморозуміння, терпіння виявляти найважче. Але ж  навколо  такі ж люди, як і ми: вони потребують нашої уваги. Тому треба забути про свою гординю, егоїзм, злість та допомогти тому, хто  цього потребує, бо доброта до інших людей приносить радість та спокій  у серце того, хто дає, і того  хто отримує.

Вище названі цінності лежать в основі діяльності Міжнародної Громадської Організації Міжнародного Фонду “Взаєморозуміння і толерантність”, волонтерами якої ось уже кілька років поспіль є учні нашого навчального закладу, і що  на даний час беруть участь у проекті під назвою «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля 200 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові та Переяслав-Хмельницькому і з залученням їхніх родичів та волонтерської молоді», який фінансується німецьким федеральним фондом «Пам'ять, відповідальність, майбутнє». Під опікою даного фонду і нашої волонтерської групи є багато старожилів Острожчини, серед них: Вальдман В. М., Зінчук Г. І., Степанюк М. С., Рудика Л. М., Нестерчук Т. М..

За проведену співпрацю  представник фонду, керівник Рівненського осередку Суковата Л. Д. запросила  нас знову в подорож до столиці. Юні волонтери - Ілля Врублевський, Наталія Онофрійчук, Софія Обуховська, Катерина Сидорук, Юлія Фурманчук, Софія Андрєєва і Юлія Кухарчук разом з керівником групи Гущук Т. О. здійснили дивовижну поїздку до Києва, який щоразу дивує гостей своїм неповторним мегаполісним світом. Та цього разу ми приїхали за духовними потребами.

Ми побували у Києво-Печерській лаврі. Історія лаври вразила старовинністю і набожністю. Зайшовши в печери, ми затамували подих, адже Києво-Печерська лавра була заснована у 1051 році за князя Ярослава Мудрого, ченцями Антонієм і Феодосієм, як перший монастир на нашій українській землі, тобто їй незабаром мине  тисячу років. У лаврі є Ближні і Дальні печери, де знаходяться мощі святих – Нестора  Літописця,  Констянтина Острозького, Іллі Муромця та інших непересічних людей  з нашого минулого. На території лаври розташовано багато церков і соборів, а саме: Успенський собор, Велика Лаврська дзвіниця і Троїцька Надбрамна церква. Якщо піднятися нагору Лаври, то відкривається прекрасна панорама Дніпровської течії та сучасного Києва. Цікаво було слухати екскурсовода, який розповідав факти з історії цього храмового комплексу, і ми відчули, ніби з Середньовіччя до нашого часу зовсім нічого не змінилося, як і наші чотири години екскурсії цими святими місцями минули просто непомітно.

Потім ми продовжили  свою екскурсію прогулянкою вулицями міста. Привернув увагу пам’ятник і музей, присвячений жорстокому Голодомору в Україні 1932-1933 років. У ролі екскурсовода даного музею  спробувала себе наша керівничка, вчителька історії Гущук Т. О., яка темою Голодомору цікавиться більш ґрунтовно, навіть має своє невеличке дослідження з даного питання. Захоплююча розповідь Тетяни Олексіївни,  унікальні факти, одночасно підтверджена реальними експонатами  музею, перенесли нас  в роки  жахливого минулого,  де хліб був на вагу золота, і  яке нам, підліткам ХХІ століття, важко сприймати на правдивість. Ми стали першими учнями нашої школи, які побували в цьому музеї. Думаю, що кожен українець має прийти сюди і пізнати велику трагедію свого народу.

20160405_152110-2.jpg

День плинув  до вечора, потрібно було повертатися назад. Втомлені, але щасливі та задоволені, ми зайняли місця в автобусі і вирушили додому. Весняні гілки каштанів КНУ імені Т. Г. Шевченка похитувалися і шепотіли услід : “До зустрічі!”, а Хрещатик сумно проводжав додому і сподівався на нову зустріч.

Ми запам’ятали цей яскравий день в нашому житті, адже познайомилися з новими людьми, поповнили духовні, моральні та історичні цінності, налагодили нові відносини. Тому на сторінках нашої газети передаємо щиру подяку МГО МФ «Взаєморозуміння і толерантність», і зокрема керівнику Рівненського осередку Суковатій Людмилі Дмитрівні за таку чудову нагоду побувати в найкрасивішому місті світу. Ще дякуємо керівнику групи, нашій вчительці Т.О.Гущук за цю цікаву подорож, за те, що вона турбується про нас і намагається гідно виховувати  майбутнє покоління.

Так будьмо усі терплячими та милосердними, і робімо людей щасливішими, адже це в наших силах. Робімо добрі вчинки, допомагаймо один одному. Сьогодні ти прийдеш на допомогу, а завтра допоможуть тобі. Саме завдяки цій істині людство існує й досі.

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити