???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Морозний різдвяний день. Юрми дітлахів, ховаючи в коміри свої червоні носики, перебігають від хати до хати, прославляючи новонародженого Христа. Десь на краю вулиці пронизує тишу голос дзвоника – це церковні хористи віншують своїх парафіян.

А ось прямує численна група колядників, їх більше десяти чоловік. Здається, це вертеп. Та ні – це вчителі-пенсіонери, які зібрались, щоб відвідати своїх колег-пенсіонерів та привітати їх.

Серед тих, з ким ми зустрілися: Ольга Панчук, Євгена Кроха, Марія Кротюк,

Надія Бізюк, Ганна Рудик, Марія Прохорчук, Надія Ярмолюк, Раїса Дмиш. Всі вони працювали в Сіянцівській школі з перших своїх педагогічних кроків аж до виходу на пенсію. У кожного з них за плечима 40-50 років педагогічного стажу, сотні випускників, десятки медалістів. Майже кожен з них «Відмінник освіти», переможець вчительських  конкурсів, виставок.

І ось наші колядники біля обійстя шанованої сім’ї Сидорчуків – династії вчителів. З уст вчителів звучить «Добрий вечір тобі, пане господарю», а на порозі всіх вітають і запрошують до хати господар Петро Сергійович, його дружина Валентина Олександрівна та дочки Оксана із дітьми. Сім’я Сидорчуків від діда-прадіда – педагоги і внуки ідуть тією ж нелегкою дорогою. Діти Петро, Богдан та Оксана закінчили Сіянцівську школу, до речі із золотою медаллю, здобули вищу освіту, працюють і не забувають своє рідне гніздо. Валентина Олександрівна більше 30 років працювала в школі, 20 з яких на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. За свою невтомну працю заслужила повагу серед вчительського колективу та учнів, нині на пенсії. Бідкається на здоровְ’я, проте кріпиться, бо відчуває турботу і допомогу сім’ї, особливо Петра Сергійовича, який знаходить час і дружину підтримати, і господарству дати лад, і підготуватися до обласних чи Всеукраїнських спортивних змагань, неодноразовим призером яких він є у свої уже повні 70.

Невдовзі вітання переходять у вирішення, як це уже в крові педагогів сидить, проблем школи, вихованців. Швидко набирає темпів нетрадиційна педагогічна рада пенсіонерів. Все, що відбувається в освіті, і нині турбує вчителів-пенсіонерів.

Так, Кротюк Марія переймається проблемами виховної роботи з дітьми, не може змиритися з негативними явищами в молодіжному та дитячому середовищах, із  безводповідальним ставленням окремих батьків до цих проблем.

А Ольга Панчук і сьогодні мріє про цікавий для учнів урок історії України, народу, рідного краю.

Колишні вчителі математики Надія Бізюк та Ганна Рудик бідкаються тим, що сучасні комп‘ютерні технології не в повній мірі сприяють розвитку творчої уяви учнів.

Вчителі-пенсіонери Марія Прохорчук та Євгена Кроха переймаються проблемами початкової освіти,тим, що сучасні молодші школярі, мабуть, так і не вивчать напам’ять табличку множення.

У колишнього бібліотекаря Надії Ярмолюк свої проблеми. Вона захоплюється сучасною книгою, її оформленням і жалкує за тим, що так мало діти читають художньої літератури. І знову в котрий раз згадує для прикладу випускника школи, колишнього третьокласника Олександра Коцюбайла, який в початковій школі прочитав півбібліотеки книг, в тому числі роман Л. Толстого «Війна і мир».

В пам’яті кожного із присутніх воскресли цікаві сторінки подорожей, зустрічей із відомими педагогічними колективами району, області, країни. А скільки незабутніх вражень залишили екскурсії колективу на природу у м. Київ, Львів, Рівне та ін.

І, звичайно, кожна педагогічна рада не обходиться без слова директора, так і мені, педагогу із 50-річним стажем роботи, в т. ч. 30-річним директорським, довелося поговорити і про наші власні проблеми, і про успіхи, і проблеми сучасної школи. Найбільше турбує те, що майже щорічно над нашими дітьми проводяться інколи зовсім необґрунтовані, необдумані експерименти. Серед них – робота за недосконалими програмами та підручниками, на яких, буває ще не висохла поліграфічна фарба, а їх уже міняють. Реформи декларуються дуже часто, а результати мізерні. Здається, що можновладці забули, де вони вчилися, вчителів, які зараз на пенсії і за свій вік роботи в школах заробили аж півтори тисячі гривень пенсії, а то і менше.

Довго спілкувалися пенсіонери, вичерпали весь «регламент» на свої виступи, а сонце спадало все нижче і нижче до обрію. Збиралися до своїх сімейних гніздечок і в кожного в душі пломеніла зоря добра, любові до школи, до обраної професії, до дітей, до своїх колег.

Як заключний акорд пролунала колядка вдячності Христу Спасителю за те все добре, що з Його поміччю ми сіяли в серцях наших вихованців.

Щирі слова вдячності ще і ще раз звучали на адресу господарів дому Сидорчуків.

Користуючись нагодою, сердечно вітаю усіх, хто працював і навчався в Сіянцівській ЗОШ, із Різдвом Христовим та Водохрещам! Хай мир, спокій, добро радість та здоров’я не залишають Ваші оселі.

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити