???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Цьогорічний різдвяний настрій у нашому селі затьмарила страшна звістка про загибель односельчанина, воїна Уса Сергія. 

З 11 листопада 2015 року Сергій був мобілізований до лав української армії. Молодший сержант 80-ї Львівської аеромобільної бригади, почесно виконував свій військовий обов’язок – постійно брав участь у бойових діях у межах Константинівки та Друшківки, здійснював прикриття визначеної ділянки державного кордону. 25 вересня 2016 року, повернувшись додому, не зміг просто сидіти і чекати – за контрактом почав службу у зенітно-ракетному полку в Шепетівці. Звідти був відкомандирований у 128 гірсько-піхотну бригаду. Сергій був природженим військовим, справжнім знавцем своєї справи. Відповідальний, хоробрий, справжній патріот. А ще дуже порядна, доброзичлива тa спокійна людина.

Багато хлопців з с. Українка уже повернулося з АТО, багато ще служать. З перших днів війни у нашому Свято-Троїцькому храмі підносяться щирі молитви за воїнів, волонтерів – живих і загиблих. І вперше – похорон. Ця трагедія сколихнула кожну сім’ю. Тому провести в останню дорогу Сергія прийшло багато друзів, односельчан, прибули люди з навколишніх сіл. Похоронна процесія повільно рухалася до храму…

uq8grch5Dh0.jpg

Журлива мелодія військового оркестру змінювалася співом хору «Святий Боже…», зворушливо звучало «Плине кача …», на дорогу падали сумні гвоздики. Обабіч стояли   люди –плакали, молилися, ставали на коліна, віддаючи останню шану герою, приєднувалися до процесії. Здавалося, самі небеса тужили і плакали, засипаючи снігом це невимовне горе. Відспівували Сергія троє священиків: настоятель Свято-Троїцького храму с. Українка о. Анатолій, о. Віталій із села Івачків та о. Олександр із с. Кутянка, капелан групи цивільно-військового співробітництва «ОТУ - Луганськ». У своїй проповіді о. Анатолій звернувся зі словами глибокого співчуття до рідних, розповів , що знав Сергія добрим і чуйним хлопцем, який назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав молодим, відважним, порядним, людиною, що стала на захист своєї Батьківщини. Також із проповіддю виступив о. Олександр Дячук.  Він підкреслив важливість євангельських слів про те, що ми маємо бути єдині, жити у мирі, що Господь зійшов на Голгофу, щоб визволити нас від гріха,  виявляючи цим свою любов. А цей наш побратим зійшов на свою голгофу, виконуючи свій обов’язок , захищаючи свій народ. І цим він виявив свою любов до ближнього, бо, за Євангелією, «немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» (Івана 15:13). « Всі ми винні цьому юнакові, - сказав о. Олександр, - адже можемо спокійно жити, святкувати, вирішувати свої проблеми, завдяки тому, що нас захищають такі хлопці!»

7tvCPOrx74c.jpg

Виявляючи велику повагу до покійного, домовину з тілом обнесли навколо храму і процесія вирушила до кладовища. Частину шляху домовину несли на руках.

«Прощай, наш герою, прощай останній раз, бо ти вже ніколи не вернешся до нас..», линуло над могилою.

Пролунав Гімн України у виконанні духового оркестру, а бойові побратими віддали шану автоматною чергою .

У невтішному горі залишилась мама…

Забирає синів війна, забирає в небесні далі… 
А для матері жити як?! Як для матері жити далі?.. 
Як в кімнату його зайти, як для неї збагнути все це? 
Як печаль невимовну нести, як їй жити з розбитим серцем? 
З ким ділитися горем їй, як молитися тихо ночами? 
Як підняти цей хрест тяжкий? Як їй бачити світ за сльозами? 
І росою з печальних віт тихо плаче сумна калина… 
Їй вклоняється цілий світ і шепоче: — Спасибі за сина!

Із глибоким співчуттям матері, рідним та близьким Сергія – односельці з Українки

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити