???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

110 років тому – 26 березня 1908 року – в Острозі у багатодітній родині гімназійного педагога Едуарда Дубинського та його дружини Віри (з Кондратьєвих) народилася дочка Віра – в заміжжі Гроссер, чернече ім’я Варвара – монахиня православної церкви в Польщі і майже чверть століття настоятельниця однієї з найбільших її святинь – жіночого монастиря святих Марії і Марфи на горі Грабарка (інша назва – Гора Хрестів) біля Білостока (померла 2 лютого 1986 року). 

Освіту дівчина здобула в жіночій школі при Острозькому Кирило-Мефодіївському братстві. Після смерті батька проживала в родині дядька у Кременці. Там 18-річною вийшла заміж, народила трьох дітей. Коли важко захворіла одна її дитина, мати (їй на той час було 27 років) дала обітницю постригтися в черниці, якщо маля виживе. Дитину вдалося вирвати з лап смертельної хвороби, але духівник щасливої Віри роз’яснив їй, що церква не прийме таку обітницю від матері маленьких дітей. Відтоді Віра Гроссер продовжувала проживати з сім’єю, виховувала дітей, але в усьому іншому намагалася дотримуватися вимог чернечого життя. Напередодні світової війни вона овдовіла, тож самостійно утримувала сім’ю, працюючи бухгалтером.

Після 1945 року евакуювалася на «Землі Одзискані», що відійшли до Польщі від ІІІ Рейху, була співзасновницею православної парафії в Ольштині. У 1960 році вдова стала послушницею православного монастиря святих Марії і Марфи на горі Грабарка. Цей монастир біля Білостока був заснований 1947 року, але гора Грабарка на той час вже багато віків була найважливішим місцем паломництва віруючих. Саме там, за переказами, під час ординського нашестя, була врятована місцева чудотворна ікона, а під її захистом – і тисячі мирних жителів. У 1710 році під час пошесті хворі масово зцілювалися водою з джерела під горою. На знак вдячності на горі було збудовано каплицю, а сосновий ліс навколо неї заповнився встановленими дерев’яними хрестами, які з того часу постійно оновлювалися.

Після вступу в цей монастир Віра Гроссер спочатку несла послух монастирського бухгалтера, а в 1962 році прийняла чернечий постриг з ім’ям Варвара. Невдовзі їй випала доля стати на чолі святині і за майже 25 років служіння значно розбудувати її, звести нові келії для монахинь, забезпечити надійне водопостачання монастирських будівель. Відомий іконописець Польщі Адам Стальони-Добржанський написав для монастирського храму нові ікони. Одночасно настоятельниця багато часу віддавала праці для Братства православної молоді Польщі, одним із організаторів якого вона була. За свою довголітню церковну і громадську діяльність вона отримала від духовної влади сан ігумені і право носити хрест з оздобами, а від влади світської – відзнаку «Заслужена для Білосточчини».

Микола МАНЬКО, Острозький ДІКЗ

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити