???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Навесні 1907 р. церковні видання повідомили, що 14 (27) березня в Острозі на 33-му році життя помер настоятель Острозького Богоявленського собору, кандидат богослов’я протоієрей Георгій Семенович Яржемський. Лише за півроку до цього він отримав призначення у відбудований з руїн у 1891 році храм князів Острозьких на Замковій горі нашого міста.

Попереду у причту і громади собору було дуже багато таких важливих і потрібних справ, про які ми і зараз згадуємо з вдячністю і пошаною. Це і перенесення в Острог у травні 1907 року частки мощів преподобного Федора, князя Острозького; і – тоді ж – передача в Острог п’ятисвічників 1575 року благовірного князя Василя-Костянтина Острозького; і ювілейні вшанування у лютому 1908 року пам’яті цього великого князя – фундатора Острозької академії і Острозької Біблії – до дня 300-річчя його смерті; і організація релігійно-просвітницького і науково-краєзнавчого Братства імені князів Острозьких та його давньосховища у 1909-1910 роках; і реставрація замку князів Острозьких та відкриття у ньому історичного музею у серпні 1916 року. У втіленні в життя цих задумів, безсумнівно, взяв би найактивнішу участь і молодий настоятель Богоявленського собору з вищою богословською освітою і педагогічним досвідом.

Зазначимо, що ініціатором і організатором всіх цих справ був о. Михайло Тучемський, який всього лише на рік раніше за о. Георгія Яржемського закінчив духовну семінарію у Кременці і з 1904 року працював спостережником (інспектором) церковно-парафіяльних шкіл Острозького повіту, перебуваючи в штаті Богоявленського собору, який очолив о. Георгій. Співпраця обох молодих і талановитих священиків і організаторів церковно-громадського життя могла бути багатообіцяючою і плідною для Острога та Волині.

Але склалося інакше…

yar

Георгій Семенович Яржемський народився 145 років тому – 2 (14) квітня  1874 р. – у сім’ї волинського священика давнього духовного роду. Батько був настоятелем храму у селі Кропивна Заславського (Ізяславського) повіту. Батьки майже одночасно померли в березневий місяць 1884 року, коли їх середньому сину виповнилося 10 років. Тож в навчальних закладах Георгій вчився за казенний рахунок – від духовного училища до останнього курсу духовної  академії. Служіння церкві обрали також старший і молодший брати о. Георгія. Старший брат о. Євген Яржемський, 1861 року народження, помер на 39-му році життя від туберкульозу, перебуваючи на парафії села Шуньки Острозького повіту. Молодший брат Мануїл, 1876 року народження, випускник і кандидат богослов’я Санкт-Петербурзької духовної академії, працював учителем підготовчих класів Кременецького духовного училища, а пізніше помічником інспектора і викладачем рідної Волинської духовної семінарії. Саме Мануїл Семенович Яржемський був автором некрологу пам’яті померлого в Острозі брата.

Після навчання у Кременецькому духовному училищі (випуск 1886 року) і Волинській духовній семінарії (випуск 1894 року) Георгій Яржемський чотири роки вчився у Московській духовній академії, яку закінчив у 1898 році зі ступенем кандидата богослов’я. Рік працював наглядачем у Клеванському духовному училищі, у 1899-1902 роках – помічником інспектора Волинської духовної семінарії у Кременці. Наступні чотири роки після висвячення в ієрейський сан був настоятелем Катерининської церкви молодого міста залізничників в Острозькому повіті, яке швидко зростало (мова про Здолбунів). 29 серпня (11 вересня) 1906 року о. Георгій Яржемський – вже протоієрей – отримав почесне призначення у наш Богоявленський собор. З цим призначенням і майбутньою співпрацею з о. Михайлом Тучемським пов’язувалися, як вже було сказано, великі плани на майбутнє церковно-громадського і просвітницького життя нашого міста і Волинського краю в цілому. Отець Георгій головував на соборних парафіяльних зборах у вересні 1906 і у лютому 1907 рр., які подали клопотання про передачу в Острог частки мощів преподобного Федора, князя Острозького.

На початку весни 1907 року о. Георгій Яржемський сповідав і причащав острожан, хворих на важку форму висипного тифу. При виконанні цього найпочеснішого і найнебезпечнішого служіння ближньому – сам захворів на висипний тиф. Лікування не врятувало острозького протоієрея, що навіть не дожив до 33 років. Після нього залишилися 29-річна вдова Маріанна Антонівна і троє дітей – Любов (6 років), Зінаїда (5 років) і Костянтин (3 роки). Офіційне повідомлення про смерть протоієрея інформувало, що із майна покійного спадкоємцям залишилися переважно книги.

DSC00760Часопис «Волынские епархиальные ведомости» оголосив серед випускників Волинської духовної семінарії різних років збір коштів на пам’ятник священнослужителю, що помер при виконанні службових обов’язків. Цей пам’ятник, на щастя, до сьогодні зберігся над могилою протоієрея о. Георгія Яржемського на острозькому цвинтарі по вулиці Бельмаж. Сама ж могила потребує впорядкування і догляду.

 

 

Микола Манько,

Державний історико-культурний заповідник м. Острога

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити