Авторизація

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Кожна їхня історія – унікальна, єдине, що є спільним – це кохання, яке ці пари пронесли через багато десятків років. Вони і надалі бережуть сімейне тепло, родинний затишок та той незгасаючий вогник щирого почуття, який колись запалав у їх серцях. До Дня усіх закоханих пари розповідають, як зустріли своє кохання та що допомогло не втратити світле почуття крізь роки і життєві негаразди.

 

Олег Олексійович та Ганна Андронівна Оношко, 40 років у шлюбі

Вона – працівник відділу комплектування та наукової обробки літератури наукової бібліотеки Острозької академії, щира , турботлива і мудра жінка, а Він - провідний спеціаліст з охорони праці та пожежної безпеки Острозької академії, ладний господар та добра людина. Мають 2 дітей та 6 внуків.

«Ми познайомилися на весіллі у моєї подруги-колеги з роботи, а мій майбутній чоловік був сватом в її нареченого. Вподобала його з першого погляду, на тому ж весіллі і познайомилися, а того вечора він провів мене додому. Певно, і мене вподобав також (сміється). Так все і почалося, почали зустрічатися, а через рік після знайомства одружилися. У нас не було батьків, які б нам допомогли на початковому етапі нашого спільного життя, ми все будували самі, покладаючись лише на власні сили. Завжди намагалися знаходити спільне вирішення того чи іншого питання, і нам це вдавалося. В злагоді все вдається, головне слухати один одного і йти на компроміси, це не характеризуватиме вас з гіршого боку.  Хоч і характери у нас, здаватиметься, протилежні, але ми все робили разом. Якщо і в молодості зберегли свою сім’ю, то і зараз, вже будучи старшими, лише тішимося, маємо вже внуків (посміхається). Так у розумінні, повазі, любові і прожили спільно стільки років», - розповідає Ганна Андронівна.

 

Леонід Володимирович та Віра Михайлівна Малецькі, 43 роки у шлюбі

 malecki.JPGВона – талановитий кулінар, уміла господарка, добродушна і любляча жінка, яка більше 40 років працювала у Острозькому психоневрологічному інтернаті, а Він – чудовий господар і душа компанії, який працював на плодо-консервному заводі. Мають 2 дітей та 3 внуків.

 

«Познайомилися на 8 березня, я побачив Галину Йосипівну і Віруню разом, і відразу її собі вподобав (посміхається). Познайомившись, ми через деякий час і розписалися, почали жити разом. Розписалися в Межиричі, жити починали спочатку на вул. Татарській, а після виходу на роботу ми обміняли квартиру на ту, в якій і зараз живемо. В цій хаті не було нічого готового, вона потребувала капітального ремонту, побілки стін. Далі почався ремонт, разом привели будинок до ладу. Звісно, за цей час були і непорозуміння, однак ми їх долаємо разом, намагаємося прислухатися один до одного. Як любили один одного молодими, так і любимо зараз, підтримуємо один одного. Є діти, вже і внуки, разом бережемо родину, господарюємо біля будинку та й бережемо, що маємо», - розповідає Леонід Михайлович.

 

Іван Йосипович та Олена Миколаївна Верцинські, 55 років у шлюбі

Вона – неперевершенна господиня та чуйна і добра жінка, яка працювала у сфері сервісу та продажів, Він – талановитий слесар, який багато років працював на меблевій фабриці у місті, відомий автомеханік. Мають 2 дітей, 4 внуків та 2 правнучок.

vercynski.JPG

«Мій дядько (рідний брат моєї мами) одружився на матері мого чоловіка Івана, в якої чоловік загинув на фронті. Дядько одружений не був, і одного разу привіз жінку  до нас в хату і каже свекруха до мене: «О, бачиш, в мене син, а тут є племінниця, може ще одружитеся». А я була малою, ще і в школу не ходила і думала: «Та ну, яке весілля». Але доля  є доля, вийшло так, як вона і казала. Ходили разом до школи, згадую, як він завжди намагався посунути мене в найбільшу снігову кочугуру (сміється), завжди плакала і кричала від цього, а жили ж– і моя мама, і його матір, дядько, він- всі дружньо в одній хаті у двох кімнатах. Закінчили 7 класів школи, після чого він поїхав вчитися на тракториста  у школу механізації сільського господарства, а далі поїхав на цілину, пізніше вступив до армії. Закінчив службу і повернувся додому, і все, закохався, а я на той час мала другого хлопця з сусіднього села, за Івана і йти не думала (посміхається). Двоє зійшлися, були дуже насупленими , а я тільки блик на того, блик на того і сміюся до себе.  Тут довелося обирати між двома. Обрала Івана J  Пізніше розписалися і одружилися. На весіллі (яке, до речі, відбулося на моє день народження – 21 травня) я була дуже гарна, в крепдешиновому платті (Іван набрав цієї тканини), воно було дуже гарне. Спочатку жили на знімній квартирі, мали одну кімнатку, а їсти я готувала на керогазі, уявіть цей чад, треба було і грубку палити, і до криниці по воду ходити, зараз вже такого і близько немає. В 1971 році ми побудували і перебралися до тієї хати, в якій і живемо уже стільки років. Молодому поколінню, яке тільки ступає на вишитий сімейний рушник, можу порадити слухати один одного, розуміти, інколи і змовчати в потрібну мить, а також тішити один одного маленькими приємнощами», - розповідає Олена Миколаївна.

Додати коментар

     


Захисний код Оновити

П'ятниця, 20 жовтня 2017
  • Всесвітній день профілактики остеопорозу
  • Всесвітній день статистики
  • Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на рак молочної залози
  • День військового зв’язківця
  • Міжнародний день авіадиспетчера
  • Міжнародний день кухаря і кулінара
жовтень 2017
пнвтсрчтптсбнд
25262728293001
02030405060708
09101112131415
16171819202122
23242526272829
30310102030405
ВЕБ-РЕСУРСИ