???????????

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Острог – невеличке місто, яке є осередком культури й історії. Особливо приємно і знаково, коли містяни своїми перемогами чи здобутками славлять своє місто. Чергову перемогу із Дніпра привезла острожанка і студентка Національного університету «Острозька академія» Наталія Веляник, зайнявши I місце на Всеукраїнській олімпіаді з журналістики.

  • – Наталю, вітаємо із перемогою! Це новий щабель в особистісному та професійному зростанні! Чи брала до цього участь у подібних конкурсах?
  • – Так, але лише в першому етапі олімпіади, який відбувався в університеті. Далі з переможців формується команда, яка їде представляти виш на Всеукраїнському рівні. Моєю колегою, водночас і одногрупницею, була Олена Шило, яка, до того ж, здобула перемогу в номінації «Оригінальна авторська позиція». Участь в олімпіаді Всеукраїнського етапу стала для мене знаковою: це новий досвід участі у заходах такого рівня, здорова конкуренція у професійному середовищі, а також виняткова нагода проявити себе і позмагатися за звання найкращих!
  • – Розкажи детальніше про олімпіаду – проведення, вимоги і власні емоції?
  • – Важливо зазначити, що для участі в олімпіаді зібралося 66 учасників з різних областей України: 40 студентів-журналістів та 26 рекламістів (які мали власні окремі тестові і творче завдання). Учасники представляли понад 30 університетів. Олімпіада відбувалася упродовж двох днів і полягала у виконанні тестових завдань з історії та теорії журналістики, а також написанні творчої письмової роботи – аналітичного звіту – за підсумками прес-конференції на тему «Професійні компетенції журналіста: виклики часу». Власне змагання було націлене на перевірку теоретичних і практичних знань журналіста з метою розуміння, наскільки він оперує термінами, володіє певним багажем необхідної інформації, уміє зіставляти, застосовувати та порівнювати певні явища. Зрозуміло, що у подібних змаганнях немає поняття «легко», доводиться переборювати власні хвилювання, амбіції та інші емоції. Безумовно, кожен зі студентів хотів по-максимуму впоратися із поставленими завданнями, адже в більшості учасники – студенти 3-х – 4-х курсів, які за плечима мають певний масив знань. Розуміючи змагальний характер конкурсу, я намагалася у перерві між парами готуватися і систематизувати власні знання. Щиро рада, що вдалося перемогти і привезти перемогу в alma-mater!
  • – В чому, на твою думку, полягає запорука успіху?
  • – Як би звично це не звучало, але у постійному самовдосконаленні. Розширюючи власні уявлення про світ, споживаючи нову інформацію, людина відкриває і себе. Постійне бажання бути кращою версією себе і щодня зростати мотивує не сидіти на місці, задовольняючись тим, що уже є.
  • – Саме це вплинуло на те, що ти обрала спеціалізацію юриста як другу освіту?
  • Так, це було навіть для мене неочікуваним рішенням наприкінці першого курсу, коли я собі сказала «хочу вступити на право і вчитися там!», і через два місяці уже була студенткою ще однією спеціальності. Заочно-дистанційна форма навчання не означає, що можна нічого не робити, це ті ж самі лекції, пари, але тепер їх у двічі більше, відповідно, і заліків у стільки ж більше. Але я переконана, що право потрібне у будь-якій сфері життя, знання законодавства не будуть зайвими, все залежить від того, наскільки особисто тобі це потрібне.
  • – Але як щодо журналістики? На яку професію впаде вибір після закінчення бакалаврату?
  • – Право – одна із міцно закріплених граней цієї професії, журналісту важливо знати права і обов’язки як свої, так і колег, опонентів, інтерв’юерів, адже важливо уміти їх відстояти. Але справа навіть не у цьому, працівник ЗМІ – посередник між владою і суспільством, головне завдання його – інформувати, а законодавство лише встановлює юридично дозволені межі особистого, публічного життя, щоб забезпечити усім рівні умови дотримання конституційних прав. Окрім цього, я не прощаюся із журналістикою, а продовжую й надалі працювати волонтером в Інформаційно-рекламому відділі НаУОА. Робота полягає у висвітленні різних заходів і підготовці різних інформаційних продуктів – текст, фото, відео.
  • – Чим ще цікавишся? Що є твоїм хобі?
  • Мені подобається займатися фотографією, саме в академії я мала хорошу можливість відтреновувати цю навичку. Окрім цього, люблю подорожувати, кожна поїздка у нове місто, сам процес дороги, зборів завжди є для мене захоплюючими. Так сталося і з Дніпром. До цього я не відвідувала це місто, а тому мала нагоду не лише брати участь в олімпіаді, але й побачити щось нове, відкрити для себе черговий населений пункт нашої країни.
  • – Поділися своїми планами на майбутнє, новими проектами?
  • Передусім, зараз мені важливо завершити навчання й отримати такий довгоочікуваний уже диплом, а паралельно з цим ще й вступити далі на 5 курс. Далекострокових планів поки не складаю, намагаюся обмежувати якісь цілі та бачення принаймні хронологічно. Наприкінці 4 курсу важливо скласти усі заліки та готуватися до державних іспитів, це закінчення насиченого, амбітного та непередбачуваного 4-річного навчання за кваліфікацією «бакалавр». Наприкінці хочеться побажати усім віри у те, що здається недосяжним, але омріяним, здійснюються саме такі бажання!
  • Розмовляла Вікторія КРИГЕР

Коментарі:

  • Facebook
  • Життя і Слово

Додати коментар


Захисний код Оновити