Авторизація

авторизуйтесь через:

     
або

використовуючи адресу e-mail

Расширения Joomla

Історія Острога - це частина історії України. За своє більш як 900-річчя Острог пережив і роки піднесення, розквіту, слави, ставав центром культури та освіти на України, і роки занепаду, коли він перетворився у звичайнісіньке провінційне місто.

Місто Острог – районний центр Рівненської області, розташоване на межі Малого Полісся і Лісостепу, при впадінні річки Вілії у Горинь.

Пагорби, на яких знаходиться стара частина міста, утворюють гострий ріг, – звідси й місцева назва "Остріг". Але ймовірно, що назва міста походить від слова "острог", що у східних слов'ян означало укріплення, місце, огороджене частоколом. Вперше Острог згадується під 1100р. в Іпатіївському літописі.

Після історичної згадки про Острог у подальшому доля цього міста залишається мало вивченою і дослідженою. Відомо лише, що у 1241р. татаро-монголи під проводом хана Батия спустошили Русь. Острог поділив тоді долю всієї Руси-України і Волині.

Знову відомості про Острог з'являються у 1323 році, коли Литовський князь Гедимін спробував захопити Волинь, а польський король Владислав Люкетек захопив Галичину. Між Литвою і Польщею почалася боротьба за Волинь, у результаті якої Литва одержала поразку, а Польща захопила Луцьк та Володимир у 1349 році. У 1366 році між Казиміром Великим і Любартом був укладений трактат, за яким Луцьк і Острог відійшли до складу Литви. Відтоді історія Волині, Острога і Литви була тісно пов'язана.

В XII ст. Острог належав до Погоринського (Дорогобузько-Пересопницького) уділу, за володіння яким йшла довголітня боротьба між волинськими київськими князями; пізніше він увійшов до складу Волинського, а після об'єднання останнього з Галичиною у 1199 p.- до Галицько-Волинського князівства. Вірогідно, місто стало жертвою монголо-татарської навали середини XIII ст., однак згадки про нього в документах цього часу відсутні. Головне місто Погорини - Дорогобуж не зміг відновити свого колишнього значення після погрому середини XIII ст. Політичний, господарський, культурний центр краю переміщається у XIV ст. в Острог, через який пролягали найважливіші торгівельні шляхи. Східноволинські православні владики починають іменуватися єпископами Луцькими і Острозькими.

Місто, через яке проходили важливі торговельні шляхи із Заходу на Схід, швидко зростало. В середині 14 ст. воно стало резиденцією роду Острозьких (руського вельможи Костянтина-Василя Острозького, воєводи Київського, маршалка землі Волинської, старости Володимирського), які спорудили на узвишші, що підступає до річки Вілії, величний замок. Він мав важливе значення для Острога як економічного, політичного і культурного центру на Волині, його мури служили городянам надійним захистом від ворожих нападів.

Початок 16 ст. ознаменувався для Острога розвитком феодальних відносин, посиленням класового розшарування населення. Розвивалися ремесла і торгівля. Існували широкі торгові зв'язки з іншими містами, чому сприяло зручне географічне положення міста (тут схрещувалися торговельні шляхи з Молдавії, Волощини, Польщі, Литви, Росії, Білорусії). Відповідно до наданого в 1585 р. за магдебурзьким правом самоврядування, в Острозі проводилися щорічні ярмарки, щотижневі базари, на які приїздили купці навіть із сусідніх країн. Важливим джерелом доходу міста було мито, що накладалося на привозні товари.

Зручне розташування Острога в центрі історичної Волині; сприятливий клімат і умови для життя та праці; провідна роль князів Острозьких в політичному житті не лише Волині, а й Великого князівства Литовського і Речі Посполитої; величезний фінансовий, матеріальний, військовий і людський потенціал, зосереджений в їх руках - в поєднанні з турботою про престиж рідного міста; пов'язані з цим гарантії особистої і майнової безпеки населення - все це визначило швидке піднесення Острога як важливого осередку міського життя України і Східної Європи доби середньовіччя і початку нового часу. Місто неодмінно зображалося на всіх основних європейських картах того часу.

 

Тут працювали ремісники, об'єднані у 16 цехів, серед яких - шевці, кравці, ковалі, м'ясники, пекарі, дубильники, кушніри, лимарі, сукнярі, сідлярі, гончарі, муляри, теслярі, олійники, золотарі і музики.

Наприкінці XVI ст. у місті була заснована папірня, продукція якої призначалася для потреб місцевої друкарні, а прибутки від неї йшли на утримання Острозького шпиталю. У місті схрещувалися торгівельні шляхи, що вели з багатьох країн, тож Острог був центром не лише внутрішньої, а й зовнішньої торгівлі, місцем проведення трьох щорічних ярмарків і чисельних місцевих торгів. Цьому не мало сприяли отримані князями Острозькими від державної влади торгівельні привілеї для свого міста, серед яких особливе значення належало праву безмитної торгівлі на острозьких ярмарках.

7 червня 1585р. за клопотанням князя В.-К. Острозького місто отримало грамоту польського короля Стефана Баторія на самоуправління згідно магдебурзького права. Грамота також підтверджувала і розширювала дані торгівельні права в Острозі, сприяла подальшому економічному процвітанню міста, його архітектурній розбудові.

У кінці 16 - на початку 17 ст. Острог відігравав важливу роль у поширенні культури і освіти на Україні, у боротьбі проти засилля католицизму. Тут діяла слов'яно-греко-латинська колегія - перша українська школа вищого рівня, заснована в кінці 1576 р. К. К. Острозьким. У ній навчали слов'янської, грецької, латинської мов і так званих вільних наук - граматики, арифметики, риторики, логіки тощо.

При школі, відомій серед сучасників під назвою "академія", була велика бібліотека. Першим ректором школи був Герасим Данилович Смотрицький, письменник і педагог.

У школі викладали Іов Княгиницький, Дем'ян Наливайко (старший брат відомого ватажка козацько-селянського повстання Северина Наливайка), Тимофій Михайлович, український і білоруський поет Андрій Римша, ієромонах Кипріан, доктор філософії і медицини поляк Ян Лятош. Багато зробили для розвитку школи вчені-греки Кирило Лукаріс, який був певний час ректором школи, Діонісій Палеолог, Емануїл Мосхопул. При школі працювали друкарня і науково-літературний гурток, діяльність провідних членів якого мала яскраво виражене антикатолицьке спрямування.Сучасники іменували Острог "Волинськими Афінами".

Острозька школа відіграла важливу роль в розвитку вітчизняної науки і культури, в поширенні освіти на Україні. У пізніше відкритих школах у Львові, Києві, Луцьку, Вільнюсі, Бресті та інших містах викладали вихованці Острозької колегії. З неї вийшло чимало визначних учених, громадських та політичних діячів. Це, зокрема, український і білоруський письменник, філолог, ректор Київської братської школи Мелетій Смотрицький; письменник і громадський діяч Іов Княгиницький; відомий полководець, гетьман українського реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Знаменно, що коли в 1615 р. було відкрито Київську братську школу, яка згодом стала академією, члена Острозького гуртка Іова Борецького призначили її першим ректором. У 1619-1620 pp. на цій посаді перебував Мелетій Смотрицький.

Особлива сторінка історії "Волинських Афін" - діяльність друкарні, заснованої князем Василем-Костянтином Острозьким при слов'яно-греко-латинській академії. Це була друга в Україні (після Львова) кирилична друкарня. Очолив її славетний друкар Іван Федоров (Федорович); в ній побачило світ 6 із 12 його видань. Першим острозьким друком був греко-слов'янський "Буквар" (1578 p., 18 червня). Як додаток до нього, був виданий твір болгарина Чорноризця Храбра (XI ст.) про витоки слов'янської писемності і її творців святих Кирила і Мефодія. Наступним виданням Івана Федорова стали "Книга Нового Заповіту" (з довідковим покажчиком, підготовленим острозьким вченим Тимофієм Михайловичем) та т.з. "Хронологія" - віршований твір Андрія Римші (1580 p.).

Вершиною друкарської праці Івана Федорова і водночас діяльності наукового колективу Острозької академії стало перше в світі повне видання книг Старого і Нового заповіту церковнослов'янською мовою, що було здійснене у 1581 р. і відоме як "Острозька Біблія".

Крім друків, в Острозі здійснювалося і переписування книжок. Тут було створено пам'ятку українського літописання - Острозький літописець, що інформував про події до 1636р. У 1602р. Острозька академія і друкарня відкрили свою філію при Германському монастирі, що за кілька років свого існування здійснила цінну літературну і видавничу працю.

Книги в Острозькій друкарні випускалися з перервами до 1612р. За короткий час тут побачило світ близько 30 видань.

Розташований на перехресті тогочасних європейських шляхів, Острог з перших століть своєї історії був багатонаціональним і різномовним містом Найбільшими національними групами Острозького міського населення - після українців -були поляки, євреї і татари. Сформувалася, як відзначають дослідники, своєрідна острозька міська культура з її національною і конфесійною толерантністю, поєднанням взаємовпливом різних національно-культурних традицій. Високосвічені острозькі ксьондзи укомплектували значну бібліотеку, вели цінний літопис своєї парафії, відкрили прикостельну школу. (Цікаво, що якийсь час ця школа підпорядковувалася ректору Острозької православної академії).Острог був значним центром католицького монастирського життя. Тут діяли єзуїтський (1624-1773 р.р.), капуцинський (1747-1832 р.р.), кармелітський (1777-1809 р.р.) монастирі, крім того - францисканський монастир у сусідньому Межирічі (1610-1866 р.р.). Острозький єзуїтський колегіум, заснований у 1624 р. Анною-Алоїзою Ходкевич, був одним з визначних навчальних закладів цього католицького ордену в Східній Європі і працював (з перервами під час козацьких воєн) майже півтора століття. Колегіум зібрав цінну бібліотеку, де збереглися деякі видання, що належали Острозькій академії. Після тимчасової ліквідації ордену єзуїтів у 1773 р. в приміщеннях колегіуму працювала 4-класна школа, якою керували монахи греко-католицького василіанського ордену.

Помітний внесок в економічне і культурне життя давнього Острога зробило його єврейське населення. Виникнення місцевої єврейської общини відноситься до кінця XIV ст., тобто вона була серед найстаріших на Волині і вважалася однією з чотирьох "головних волинських общин"; тут же зосереджувалися значні банківські капітали українського єврейства. В Острозі сформувався відомий в Східній і Центральній Європі осередок єврейської культури. Його центром були Велика синагога, збудована у XVIст., та єшибот вища равинська школа, що працювала при ній у XVI-XVIII ст.

3 початку XVI ст. на Зарванському передмісті Острога проживала татарська община (біля 50 сімей), члени якої сповідували іслам. Це були нащадки військовополонених часів переможних воєн К. І. Острозького, а також вихідці з орди, що в результаті міжусобиць в Криму переходили в Острог на князівську службу. Острозькі татари несли військову і сторожову службу; вони отримали право вільно сповідувати свою релігію, збудували власну мечеть; з часом їм були надані шляхетські права.

Острогу належить помітне місце в історії українського козацтва та очолюваної ним національно-визвольної боротьби. Найяскравішою постаттю наступної козацької війни 1594-1596 р.р. став острожанин Северин Наливайко, колишній сотник княжого надвірного війська та організатор козацьких загонів для відсічі ординцям, рідний брат видатного діяча Острозької академії священика Дем'яна Наливайка. Очолюване ним повстання охопило величезні простори Волині, Поділля, Білорусії, Наддніпрянщини, співпавши в часі з релігійною боротьбою навколо Берестейської унії. Найвидатнішим полководцем, дипломатом, військово-політичним організатором козацтва став випускник Острозької академії (острозький період його життя припадає, ймовірно, на 1580-1590-і р.р.), гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний. Військову славу принесли йому морські походи на кримські і турецькі береги.

Острожани брали активну участь в подіях Великої національно-визвольної війни, що під проводом Богдана Хмельницького розпочалася у 1648 р. В ході війни козацьке військо кількаразово оволодівало містом і тривалий час тримало в ньому оборону. В ході козацько-польських воєн середини XVII ст. Острог зазнав великих руйнувань.

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. увінчалася історичним актом - возз'єднання України з Росією. Та значна частина Правобережної України і після Переяславської ради залишилася під владою Речі Посполитої. За Андрусівським перемир'ям 1667р. Острог увійшов до складу Польщі.

Острог продовжував залишатися освітнім осередком, діяв єзуїтський колегіум, призначений для навчання волинської шляхетської молоді і підготовки нових членів ордену, а з 1777р. - 4-класна василіанська школа. В Острозі 2 пол.XVIII ст. працювала іконописна майстерня, роботи якої можна зустріти в діючих храмах і музеях Волині.

1793р. відбувся другий поділ Польщі, згідно якого більша частина Правобережної України, в т.ч. і східноволинські землі з Острогом, увійшли до складу Російської імперії. Острог став повітовим містом Ізяславльського намісництва (яке після третього поділу Польщі і приєднання до імперії Західної Волині у 1795 р. іменувалося Волинським), а з 1797 р.- Волинської губернії з центром у Житомирі. При цьому, однак, він і надалі залишався приватним магнатським володінням. Адміністративні і судові посади залишилися в руках польського дворянства, і ще декілька десятиліть польська мова офіційно вживалася і панувала в острозьких установах і громадських місцях, в діловодстві і шкільництві.

В 1795 р. в приміщеннях колишнього єзуїтського колегіуму, залишених з волі російських властей монахами-василіанами, відкрився Преображенський чоловічий православний монастир, що став водночас і місцеперебуванням архієрейської резиденції.

З 1796 по 1825 років в Острозі діяла Волинська духовна семінарія - єдина на той час в краї середня школа поза польською освітньою мережею Волині. Семінарія успадкувала не тільки приміщення, але й і бібліотеку Острозького єзуїтського колегіуму разом із виданнями з книгозбірні Острозької академії.

Під час військових дій 1812 р. Острог перебував у прифронтовій смузі. Тут знаходилася головна квартира російської армії генерала П. Чичагова.

Після поразки польського антиімперського постання 1830 р. (військові дії на Волині безпосередньо Острога не торкнулися) урядовці і освітяни з поляків поступово замінювалися прибулими з Великороси і Лівобережної України; польська мова в діловодстві і шкільництві замінялася російською.

У жовтні 1846 р. Острог відвідав великий геній українського народу Тарас Шевченко під час своєї наукової подорожі по Волині за завданням Київської археографічної комісії.

Напередодні реформи 1861р. у місті працювало шість шкіряних, свічкове, миловарне і цегельне підприємства, дві тютюнові фабрики. Із скасуванням кріпосного права прискорився розвиток капіталізму в Росії. Цей процес зачепив і деякі околиці. У 80-х р. в Острозі вже було 14 невеликих підприємств і вісім фабрик. У 1872 р. через повіт на відстані 14 кілометрів від Острога пролягала залізнична колія Шепетівка - Здолбунів.

Поступово відбувається певний поступ у розвитку освіти та культури. В Острозі відкрито дворянське училище(1850р.), яке у 1858р. реорганізовано у прогімназію. В 80-х р. навчався Агатангел Кримський (1871-1942) - український вчений-філолог, сходознавець, історик, письменник, академік. Батько його, Юхим Кримський, викладав у прогімназії. З його ініціативи в Острозі було відкрито друкарню, книжковий магазин та публічну бібліотеку.

Подією, що пожвавила громадське життя Острога і привернуло до нього увагу вищих придворних кіл, суспільної думки і преси, стало заснування в місті у 1865 р. Кирило-Мефодіївського православного братства. Ініціатором його створення стала Антоніна Блудова - дочка голови Державної Ради Російської імперії графа Дмитра Блудова.

Острог XIX - п.XXст. залишався невеликим повітовим містом, розташованим осторонь новозбудованих шосейних і залізничних шляхів.

За кількістю населення, за обсягами виробництва, торгівлі, обігових капіталів Острог все більше поступався іншим містам регіону, особливо Рівному. Велике промислове виробництво в місті було відсутнє; діяли невеликі підприємства і ремісничі майстерні. Понад половину острозького міського населення складали євреї. Українці населяли головним чином Нове Місто та вулиці-передмістя Бельмаж і Татарську. Великий відсоток острожан припадав на солдатів і офіцерів багатонаціонального військового гарнізону міста.

У XIX - на п. XX ст. за Острогом збереглася і зміцніла репутація "міста шкіл". Навчальні заклади, що працювали в місті, залишили помітний слід в освітньому житті краю, продовжуючи традиції минулих віків, а їх випускники досягали висот у різних сферах людської діяльності.

Місто не обминули революційні потрясіння 1905-1907р. р. - страйки робітників-шкіряників та кравців, виступ солдатів-артилеристів місцевого гарнізону, демонстрація гімназистів.

Під час першої світової війни Острог опинився у близькому тилу прифронтової смуги. Тут розташовувалися запасні військові частини, тилові установи. В 1915 р. Острогу безпосередньо загрожувала австро-німецька окупація, в зв'язку з чим було здійснено евакуацію деяких острозьких установ та шкіл, церковних цінностей. Загроза місту була усунена лише в результаті відомого "брусилівського прориву" російської армії 1916р.

На початку березня 1917 р. в Острог надійшли перші відомості про Лютневу революцію і повалення самодержавства. Активізувалося громадсько-політичне життя міста, утворилися осередки загальноросійських та національних (українських, польських, єврейських) політичних партій, професійні спілки, Ради робітничих і солдатських депутатів. В цьому році відбулися перші в Острозі демократичні вибори: спочатку до міської думи, пізніше - до Установчих Зборів. На чолі українського громадського життя в Острозі стояло засноване у 1917р. Товариство "Просвіта", організаторами і активістами якого були Филимон Алтунін, Гнат Мартинюк, Микола Гайденко, Микола Дубляниця. 3 "Просвітою" співпрацював військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка, створений українцями - солдатами і офіцерами Острозького гарнізону. Учнівська молодь заснувала "Січ імені Івана Богуна". Організації українців Острога, повітовий з'їзд селянських представників висловилися в підтримку діяльності Центральної Ради в Києві по відродженню української державності, національної культури, за широку програму демократичних і соціальних перетворень в Україні. Початкові школи міста розпочали перехід на українську мову викладання, українознавчі предмети вводилися в програму інших навчальних закладів, організовувалися курси української мови для педагогів. Одна з вулиць Острога отримала ім'я Тараса Шевченка. Друкованим органом української громадськості стала "Остріжська Народа Газета" (видавалася місцевою "Просвітою"1918-1919р.р.)

Неодноразова зміна державної влади супроводжувала життя Острога в 1918-1920 р.р. Так, лише Радянська влада на чолі з більшовицьким повітовим ревкомом встановлювалася в місті тричі (січень 1918 р., 1 травня 1919 р., З липня 1920 р.), двічі місто займали польські війська (14 серпня 1919 р. і в другій половині 1920 р.), лише з кінця 1917 р. по квітень 1919 р. (з невеликою перервою) влада в Острозі належала представникам Української Народної Республіки (Центральної Ради та Директорії) та Української держави (гетьманату), та й то за австро-німецької військово-окупаційної присутності на протязі майже всього 1918р.

За підсумками польсько-радянської війни 1920 р. Острог дістався Польщі, що й підтвердив Ризький мирний договір 1921 р. між цією відродженою державою і радянськими республіками Росії та України. Острог залишився повітовим містом Волинського воєводства з центром у Луцьку, однак значна частина колишнього Острозького повіту опинилася на радянській стороні кордону, який пролягав всього за кілька кілометрів від міста.

З 1925 р. повітовий центр був перенесений в сусідній Здолбунів, куди переїхало староство та інші установи.

Політика полонізації і національної дискримінації, здійснювана правлячими колами Речі Посполитої, проявила себе і в Острозі. Вже в 1921 р. на польську мову викладання була переведена чоловіча гімназія, яка стала змішаною і отримала ім'я письменниці Марії Конопніцької. На місці закритої владою російської жіночої гімназії (колишнє училище графа Д. Блудова) було створено вчительську семінарію, перетворену наприкінці 1930-х років в педагогічний ліцей. При семінарії відбувалися щорічні літні вчительські курси, куди прибували освітяни з різних куточків Польської держави. Поступово на польську мову викладання перейшли всі українські та російські школи Острога.

Нова влада ліквідувала Кирило-Мефодїївське православне братство, братська церква була передана під католицький костел, а за кілька днів до початку П-ї світової війни при ньому - після 107-річної перерви - було відкрито монастир капуцинів, що проіснував кілька тижнів.

1 вересня 1939 р. нападом фашистської Німеччини на Польщу розпочалася друга світова війна. Сотні острожан, що на той час перебували в рядах Війська Польського, зустрілися з цією найбільшою в історії людства з перших її годин.

3 липня 1941 р. Острог окупували гітлерівські війська. За роки фашистського "нового порядку" в Острозі було розстріляно 6400 мирних громадян, вивезено на каторгу 257 юнаків і дівчат, В ході геноциду окупантів щодо мирного єврейського населення, перша масова акція якого відбулася 4 серпня 1941 р. (майже за два місяці до трагедії Бабиного Яру в Києві), загинула одна з найдавніших в Україні єврейських громад.

В цих складних і трагічних умовах острожани зробили свій внесок в антифашистський Рух Опору. Громадянами Острога було створено комітет допомоги військовополоненим, що врятував сотні життів.

В ході переможної Луцько-Рівненської наступальної операції Червоної Армії Острог був визволений воїнами 866-го стрілецького полку 13 армії 1 Українського фронту 27 січня 1944р.

Друга світова війна принесла невідворотні зміни життя Острога. Працею людей було здійснено відбудову міста з воєнних руїн, побудовано і відкрито нові промислові підприємства, заклади соціальної сфери, об'єкти житлового фонду.

В 1963 р. в місті було відкрито пам'ятник Т. Шевченку; земля із Канева лягла тоді в Острозьку землю недалеко від місця, де стояла найперша академія.

У 1994р. указом Президента України в місті було відкрито Острозький Вищий Колегіум Національного університету "Києво-Могилянська академія", якому в 1996р. було надано назву "Острозька академія", а на початку 2000р. - статус університету. При академії працює осередок Українського історичного товариства, відділення Інституту археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України, інститут соціологічних досліджень.

1995 р. Острог отримав статус міста обласного підпорядкування. Разом з усім українським народом Острог переживає всі труднощі останнього десятиріччя. Складна соціально-економічна ситуація не дала змоги втілити в життя багато намірів і планів. Однак і зробленого за ці роки достатньо, щоб мовити про відродження Острога.

Статус Острога в духовній спадщині нашого народу визначений його 900-літньою історією.

Додати коментар

     


Захисний код Оновити

П'ятниця, 20 жовтня 2017
  • Всесвітній день профілактики остеопорозу
  • Всесвітній день статистики
  • Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на рак молочної залози
  • День військового зв’язківця
  • Міжнародний день авіадиспетчера
  • Міжнародний день кухаря і кулінара
жовтень 2017
пнвтсрчтптсбнд
25262728293001
02030405060708
09101112131415
16171819202122
23242526272829
30310102030405
ВЕБ-РЕСУРСИ